УКРАЇНА

Україна - суб'єкт всіх міжнародних та регіональних інструментів, включно з трьома ключовими конвенціями про безгромадянство. Однак є певні прогалини в захисті прав осіб без громадянства, але є також зусилля, спрямовані на попередження та скорочення безгромадянства. Дані про населення без громадянства обмежені через неточності, частково збіжні категорії для визначення таких осіб та територіальну суперечку, що триває. Процедура визнання особою без громадянства була внесена до Закону України в 2020 р., однак підзаконні акти що регламентують її реалізацію, ще не були ухвалені, тому процедура ще не набрала чинності. Новий закон також привів визначення особи без громадянства у відповідність до Конвенції1954 р. про статус апатридів. Згідно з новим законом, особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, отримує тимчасовий статус що дає доступ до деяких прав, поки триває процедура. Особи, визнані особами без громадянства, матимуть право отримати посвідку на тимчасове проживання, а після двох років – право на постійне проживання з подальшою натуралізацією.


Правова база щодо затриманих осіб є неефективною, з обмеженим захистом від безпідставного затримання, хоча альтернативи затриманню та періодичний перегляд були запроваджені в 2016 р. Особи, звільнені з-під варти, мають певний захист від повторного затримання і право на законне проживання. Правові гарантії діють для попередження безгромадянства у випадках знайд, всиновлених дітей та дітей, народжених українськими громадянами за кордоном, але для дітей, народжених без громадянства, існує правова вимога легального проживання для набуття громадянства. Ця прогалина а також перепони для реєстрації народження, які були предметом рекомендацій другого циклу Універсального періодичного огляду, перешкоджають зусиллям зменшити велику кількість апатридів в Україні, що непропорційно складається з представників етнічних меншин, включно з ромами.

Востаннє оновлено : 
бер 2021
Наступне заплановане оновлення: 
бер 2022
Експерти-країнознавці: 

ОЛЕКСАНДР СНІТКО, Десяте квітня

Додаткові ресурси

Індекс оцінки

++Позитивний
+ Частково позитивний
+-Як позитивний, так і негативний
- Частково негативний
--Негативний

Додаткова інформація

-Норми та позитивний досвід

 

Міжнародні та регіональні інструменти

Визначають, чи є країни суб'єктом відповідних міжнародних та регіональних інструментів, включно з застереженнями, які можуть впливати на безгромадянство, та чи є інструменти частиною національного законодавства. Чотири ключові угоди (Конвенція про статус апатридів 1954 р.; Конвенція про зменшення безгромадянства 1961 р.; Європейська конвенція про громадянство; Конвенція Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав») під час оцінювання мають перевагу над іншими відповідними інструментами з захисту прав людини.

Україна має хорошу репутацію як учасник відповідних міжнародних та регіональних угод. Вона є державою-учасницею Конвенцій 1954 та 1961 рр., а також Європейської конвенції про громадянство, але не є учасницею Конвенції Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав». Україна є учасницею всіх відповідних інструментів захисту прав людини, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

  • Україна є учасницею Конвенції 1954 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої дії.
  • Україна є учасницею Конвенції 1961 р. без застережень і норми Конвенції є нормами прямої ді.
  • Україна є учасницею Європейської конвенції про громадянство з застереженнями (не має значного впливу на безгромадянство), а також підписала, але не ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про недопущення безгромадянства у зв'язку з правонаступництвом держав».
  • Україна є учасницею всіх відповідних міжнародних та регіональних угод, крім Конвенції про права трудових мігрантів, без застережень.

Дані про населення без громадянства

Визначається наявність та джерела деталізованих даних про населення без громадянства. Надаються останні дані та оцінюється надійність заходів, які вживають країни, для обліку осіб без громадянства, включно з даними переписів, реєстрації актів громадянського стану населення та базами даних мігрантів. Позначається, чи проводиться виявлення випадків безгромадянства в країні та чи вживаються належні заходи для обліку осіб без громадянства що під вартою.

Дані про населення без громадянства в Україні обмежені та спірні. В переписі зазначена категорія «апатрид», але також існують інші потенційно повторювані категорії, і дані є застарілими, оскільки останній перепис проводився в 2001 р. УВКБ ООН, неурядові організації та уповноважений Верховної Ради України з прав людини надають різні цифри. Також немає даних з непідконтрольних уряду територій (НПУТ). Дані про затримання також обмежені, хоча відповідні органи збирають деяку інформацію про громадянство затриманих, включно із затриманими без громадянства. Дослідження на тему безгромадянства в Україні було опубліковано 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією.

  • Україна має зазначену в переписі категорію «апатрид» та деталізовані дані, але також існують інші потенційно частково збіжні категорії, такі як «особи, які не вказали громадянство». Перепис було проведено востаннє в 2001 р., тому дані є застарілими. 82550 осіб заявили про своє безгромадянство та 40364 особи не вказали громадянство за результатами всеукраїнського перепису 2001 р. В 2019 р. категорія «апатрид» була включена до пілотного перепису. Однак повноцінний перепис, запланований у 2020 р., так і не відбувся. Інші джерела даних про безгромадянство включають УВКБ ООН, неурядові організації та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак неурядові організації стурбовані відсутністю надійних даних про безгромадянство в Україні.
  • За даними Державної Міграційної Служби України, на середину 2020 р. в Україні проживало 5135 осіб без громадянства з посвідкою на проживання.
  • У 2020 р. УВКБ ООН повідомило про 40000 осіб, які підпадають під мандат безгромадянства в Україні. УВКБ ООН підрахувало, що приблизно 60000 дітей, народжених на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ), ще не отримали свідоцтва про народження, а отже знаходяться під загрозою безгромадянства. Оцінки УВКБ ООН базуються на трьох основних джерелах: інформації від державних установ, польових офісів УВКБ ООН та неурядових організацій.
  • Інші державні статистичні дані не є деталізованими та не виділяють апатридів серед інших осіб негромадян.
  • Дослідження на предмет безгромадянства в Україні було опубліковано в 2014 р. УВКБ ООН та національною неурядовою організацією ХІАС.
  • В Україні немає доступних даних про біженців без громадянства та осіб без громадянства, які просять притулку. Доступність даних обмежена через політичну ситуацію, відсутні дані про території наразі непідконтрольні українському уряду.
  • Україна не публікує дані про затриманих осіб без громадянства, хоча й збирає деяку інформацію про затриманих та їхнє громадянство, включно про деяких осіб, зазначених як «апатриди» та про групи населення яке може зазнати ризику безгромадянства.
  • Деякі дані були надані неурядовим організаціям після запиту до Державної міграційної служби України.
  • У 2017 р. 842 іноземці та особи без громадянства були затримані як нелегальні мігранти в Україні, у 2020 (січень-червень) 521 іноземців та особи без громадянства перебували в міграційному затриманні. Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомило про 30 осіб без громадянства, яким було відмовлено у в'їзді на територію України і яких було затримано в місцях тимчасового тримання Держаної прикордонної службипротягом перших 9 місяців 2020. В період 2018-2020 рр. було затримано щонайменше 3 особи без громадянства в Чернігівському та Волинському пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
  • Український уряд не повідомляє про причини звільнення з-під варти, але Державна міграційна служба України стверджує, що 213 осіб було звільнено з-під варти у першій половині 2020 р. (41% затриманих).

Визначення безгромадянства та статус

Визначається, чи мають країни в своєму національному законодавстві визначення особи без громадянства, яке узгоджується з Конвенцією про статус апатридів 1954 р., і чи існує належна процедура визнання особою без громадянства, яка призводить до набуття статусу особи без громадянства. Якщо процедури визнання особою без громадянства не існує, то перевіряється, чи існують інші процедури, за яких безгромадянство може бути визначено, та чи існують інші шляхи, якими особи без громадянства можуть врегулювати своє перебування , чи отримати доступ до своїх прав. Країни поділені на три групи,з можливістю порівняння таких, де існує окрема процедура визнання особою без громадянства, щогарантує захист; такі, де існують інші процедури; та ті, де є статус особи без громадянства, але немає чіткого механізму отримання захисту. Наявні процедури та права, які надаються особам без громадянства, перевіряються та оцінюються на відповідність міжнародним нормам та позитивному досвіду.

Процедура визнання особою без громадянства була запроваджена в українське законодавство в червні 2020 р. В лютому 2021 р. підзаконні нормативні акти, необхідні для застосування процедури, ще не були прийняті, тому процедура визнання особою без громадянства не працює. Однак новий Закон вніс зміни у визначення особи без громадянства в Україні, та узгодив його з Конвенцією 1954 р., та процедура визнання особою без громадянства, визначена у законі,  відповідає стандартам кращих практик у багатьох аспектах. Відсутні вимоги щодо законного перебування при поданні заяви про визнання особою без громадянства. Тягар доведення розподіляється, а для оцінки доказів встановлені чіткі інструкції. Доступна безоплатна правова допомога, процедура має обмеження в часі, передбачені механізми перенаправлення заявників у процедуру отримання притулку чи процедуру підтвердження українського громадянства, за необхідності. Особи, визнані апатридами, отримують посвідку на тимчасове проживання на 1 рік з можливістю поновлення. Після двох років вони можуть отримати право на постійне проживання та можливість натуралізації. Для заявників і тих хто визнаний особами без громадянства з правом на тимчасове проживання існують перешкоди в доступі до деяких соціально-економічних прав (включно в доступі до безоплатного медичного обслуговування) Наразі не зрозуміло, як саме деякі аспекти процедури будуть застосовуватися, але нова нормативна база загалом позитивна.

  • В українському законодавстві особа без громадянства визначається як особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.. Визначення було узгоджено з Конвенцією 1954 р. шляхом юридичних поправок у 2020 р.
  • УВКБ ООН та його партнери проводять щорічні навчання з питань безгромадянства для Державної міграційної служби, інших зацікавлених державних органів та практикуючих юристів. Оскільки процедура визнання особою без громадянства була внесена до законодавства в середині 2020 р. та ще не набула чинності, то навчання з процедури визнання особою без громадянства заплановано на 2021 р.
  • Національна школа суддів України та УВКБ ООН проводять навчання з питань безгромадянства для суддів та юристів, але нерегулярно.
  • Протягом 2018 р. неурядові організації-партнери УВКБ ООН провели кілька сесій навчання для юристів з державної системи Безоплатної правової допомоги; відеоматеріали доступні в режимі онлайн.
  • Процедура визнання особою без громадянства та статус особи без громадянства були введені до законодавства в червні 2020 р.
  • За даними на лютий 2021 р. процедура ще не була повністю введена в дію оскільки підзаконні нормативні акти, необхідні щоб процедура запрацювала, ще не прийняті.
  • Перевірка буде здійснюватися центральним виконавчим органом влади, Державною міграційною службою, яка відповідає за питання міграції, громадянства та законності перебування, та координується  Міністром внутрішніх справ.
  • Попри те, що новий закон чіткий, докладних інструкцій досі не було розроблено і наразі не ясно, яка інформація буде опублікована для громадськості щоб зробити процедуру доступнішою для потенційних заявників.
  • Заява має бути подане в письмовій формі українською мовою на спеціальному бланку. Однак форма є простою і закон зобов'язує Державну міграційну службу (ДМС) заповнити заяву на прохання заявника, якщо він чи вона не може цього зробити через неписьменність чи вади здоров’я. При потребі надаються послуги безоплатного письмового та усного перекладу для подання заяви.
  • Закон передбачає гнучкість щодо документів, які потрібно долучити до заяви; для підтвердження достовірності документації заявника можуть прийматися свідчення третіх осіб.
  • Закон зобов'язує ДМС розглянути заяву, але її може бути відхилено, якщо особа має громадянство або статус особи без громадянства в іншій державі; якщо особа не має документу з фотографією та відмовляється давати згоду на свідчення третіх осіб для підтвердження достовірності інформації щодо заявника; або якщо особа відмовляється надавати біометричні дані.
  • З заявників не стягується плата за звернення, відсутні вимоги щодо законності перебування для подання заяви, та немає часових обмежень для звернення за визнанням особою без громадянства.
  • Закон не містить інформацію про співпрацю між різними державними органами і не зрозуміло, як вона буде реалізована на практиці.
  • Закон розподіляє тягар доведення між заявником та ДМС. Заявник зобов'язаний співпрацювати, з’являтися на співбесіди та надавати усю можливу інформацію. ДМС зобов'язана збирати усю можливу інформацію про заявника та має право вимагати документи чи іншу інформацію від інших урядових органів, державних реєстрів та архівів, неурядових організацій та органів влади іноземних держав.
  • Законодавство не дає чіткого визначення, який  стандарт доказування застосовується під час процедури визнання особою без громадянства. Однак підстави для відмови визначені в законі чітко і, за відсутності документів, свідчення заявника можуть бути підтверджені третіми особами. Оскільки процедура не набула чинності, то немає інформації який стандарт доказування застосовується на практиці.
  • Існують чіткі інструкції для осіб, які приймають рішення щодо оцінювання доказів, та діють заходи які сприяють отриманню переконливих доказів від дітей без супроводу, недієздатних осіб, малописьменних, осіб з обмеженими можливостями та тих, чий стан здоров'я не дає їм змоги бути присутніми на співбесідах. ДМС також зобов'язана надавати безоплатно послуги письмового та усного перекладу при поданні заяви.
  • До Закону »Про безоплатну правову допомогу» було внесено поправки одночасно з запровадженням процедури визнання особою без громадянства, спрямовані на  надання права на безоплатну первинну та вторинну правову допомогу для тих, хто звертається за визнанням особою без громадянства, на всіх етапах процедури.
  • Заявник має право на співбесіду, а ДМС може також ініціювати співбесіду, на яку заявник зобов'язаний з'явитися.
  • ДМС зобов’язана при потребі надати перекладача, який володіє мовою заявника, а також послуги безоплатного письмового перекладу, на стадії подання заяви. Однак немає конкретної норми щодо забезпечення безоплатного усного перекладу під час співбесіди.
  • Законом не визначено ані перевірки якості, ані ролі УВКБ ООН під час провадження у справі.
  • Рішення (відмови) мають надаватися у письмовій формі з поясненням причини протягом трьох днів з моменту прийняття рішення.
  • В законі встановлені часові рамки у шість місяців, які можуть бути подовжені до 12 місяців із вказанням причини.
  • Існує механізм взаємодії процедури визнання особою без громадянства з процедурою надання притулку, за яким заявника можуть перенаправити до процедури надання притулку, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначено підстави для надання притулку Існує також механізм перенаправлення до процедури встановлення українського громадянства, якщо під час процедури визнання особою без громадянства визначені підстави для підтвердження громадянства.
  • Заявники в процедурі визнання особою без громадянства вважаються такими, що тимчасово перебувають на території на законних підставах та отримують довідку на підтвердження цього.
  • За законом заявники мають право на працю, але доступ до працевлаштування ускладнюється тим, що потенційнім працедавцям для того, щоб взяти заявника на роботу, необхідно отримати спеціальний дозвіл, а це впливатиме на розмір заробітної платні та створює значні перешкоди.
  • Доступ до соціального захисту може бути ускладнено через статус проживання заявника (тимчасове перебування в Україні), оскільки деякі права на соціальний захист передбачені тільки для тих, хто має посвідку на постійне або тимчасове проживання.
  • Заявники у процедурі визнання особою без громадянства мають також перешкоди у доступі до безоплатного медичного обслуговування, оскільки воно гарантується законом тільки для громадян України та іноземців, або осіб без громадянства з правом на постійне проживання в Україні.
  • Під час процедури відсутній конкретний ризик затримання, однак через відсутність практичного застосування цей ризик неможливо належно оцінити. Якщо особа перебуває в міграційному затриманні і подає заяву про визнання особою без громадянства, це не дає підстав для звільнення з затримання.
  • Заявник має право оскаржити рішення ДМС до адміністративного суду протягом 20 днів з моменту отримання письмового рішення про відмову.
  • Безоплатна правова допомога надається на всіх стадіях процесу поки не буде прийняте остаточне рішення.
  • За заяву до адміністративного суду стягується судовий збір, який визначається за розміром прожиткового мінімуму (близько 25 євро).
  • Процедура визнання особою без громадянства ще не введена в дію, тому неможливо визначити якість прийняття рішень.
  • Згідно з проектом підзаконного акту, протягом 10 днів після отримання позитивного рішення, визнаний апатрид  повинен подати заяву до ДМС для отримання посвідки на тимчасове проживання.
  • Посвідка на тимчасове проживання видається терміном на один рік і може бути подовжена. Через два роки після визнання статусу безгромадянства, особа може подати заяву на дозвіл на імміграцію та отримати посвідку на постійне проживання.
  • Права, що надаються особам, яких визнано особами без громадянства, залежать від їхнього статусу проживання. Певні права надаються після процедури визнання та отримання посвідки на тимчасове проживання (наприклад, проїзний документ, право на роботу, право на початкову, середню та вищу освіту, а також право на отримання деяких видів соціального забезпечення).
  • Однак інші права надаються тільки після отримання посвідки на постійне проживання, умовою для чого є тимчасове проживання на території країни впродовж двох років на законних підставах (наприклад, право на возз’єднання сім’ї, право на отримання деяких видів соціальних виплат та право на безоплатну медичну допомогу).
  • Що стосується вищої освіти, то особи без громадянства можуть здобути її безоплатно в рамках квоти, яку встановлює Кабінет міністрів, але на практиці немає доказів здобуття такої освіти особами без громадянства.
  • Оскільки право на безоплатну медичну допомогу гарантується тільки особам без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання, особи, які мають посвідку на тимчасове проживання, можуть бути виключені з програми державного страхування й зіткнутися з перешкодами в отриманні безоплатної медичної допомоги.
  • Тільки громадяни України мають активні й пасивні виборчі права, тому особи без громадянства не можуть брати участь у будь-яких виборах.
  • Підстави для позбавлення статусу апатрида повністю відповідають міжнародним стандартам.

Затримання

Аналізується законодавство, політика і практика, що стосуються загальних питань щодо затримання мігрантів, з особливою увагою на попередження безпідставного затримання осіб без громадянства під час процедури видворення та депортації. Підтеми розглядають такі питання, як прийняття рішення про затримання, наявність встановлених законодавством альтернативних затриманню заходів та їх застосування, процесуальні гарантії, такі як часові обмеження, судовий нагляд і ефективний захист прав, а також захист при звільненні, і чи визнається безгромадянство юридично значущим у двосторонніх угодах про повернення й реадмісію.

В Україні існують значні прогалини в правовій базі, що регулює затримання мігрантів. Попри реформи 2016 р., органи влади, як і раніше, мають право затримувати людей без судового рішення. Країна, в яку передбачається здійснити видворення, не має бути обов’язково визначена до затримання, безгромадянство не вважається юридично значущим, закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи використовуються вкрай рідко. Встановлено максимальний строк затримання, затриманим надається інформація щодо їхніх прав у письмовій формі. Передбачена безоплатна правова допомога та певні засоби правового захисту для оскарження затримання, але водночас існують перешкоди в доступі до них. У разі звільнення надаються певні гарантії і передбачена можливість тимчасового проживання, однак існує ризик повторного затримання, а соціально-економічні права обмежені.

  • Країну, в яку передбачається здійснити видворення, не потрібно визначати перед затриманням з метою видворення.
  • У разі ухвалення рішення про затримання, безгромадянство не розглядається як факт, що має юридичне значення, й особи без громадянства затримуються на практиці.
  • Закон не передбачає, що затримання є крайнім заходом, а дві наявні альтернативи затриманню практично не застосовуються.
  • Оцінка вразливості не проводиться, хоча біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, не повинні затримувати. Однак безгромадянство не вважається як таке, що збільшує вразливість, і біженці, які просять притулку та особи без громадянства можуть бути затриманими, якщо вони звернулися за захистом або визнанням особою без громадянства відповідно до нової процедури після винесення рішення про затримання.
  • В Україні існує дві альтернативи затриманню — взяття на поруки та внесення застави, але вони не підлягають періодичному перегляду і строк затримання залежить від тривалості процедури видворення.
  • Затримання проводиться до розгляду альтернативних варіантів і є найбільш розповсюдженим заходом, попри те, що за законом рішення про затримання повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
  • Максимальний встановлений законом строк затримання становить 18 місяців.
  • Законом передбачено, що про причини затримання особу інформують у письмовій формі до її затримання, а затриманим надається інформація про їхні права та обов’язки на зрозумілій їм мові, з залученням перекладачів у разі потреби.
  • Наразі неясно, як особи, які перебувають в пунктах тимчасовго перебування іноземців та осіб без громадянства, зможуть отримати доступ до нової процедури визнання особою без громадянства, а подання заяви про визнання особою без громадянства не є підставою для звільнення з-під варти.
  • Необхідність продовження строку затримання періодично переглядається в суді. Щоби продовжити строк затримання після закінчення перших шести місяців, органи, що утримують, повинні звернутися до адміністративного суду не пізніше як за п’ять днів до закінчення перших шести місяців строку затримання. Надалі повноважні органи можуть подавати клопотання про продовження строку кожні шість місяців. Строк затримання може бути продовжено в разі відсутності інформації з країни громадянином якої є особа, або відсутності документів, що посвідчують особу. На практиці ця обставина ставить осіб без громадянства в невигідні умови та призводить до того, що вони часто затримуються на максимальний строк до 18 місяців.
  • Затриманий може подати апеляцію на рішення суду першої інстанції й у касаційний суд на рішення апеляційного суду. Затриманий також може оскаржити продовження строку затримання. Однак існують перешкоди, такі як обмеження за часом — апеляція має бути подана впродовж десяти днів, що складно здійснити в умовах тримання під вартою в пунктах тимчасового перебування та через обмежений доступ до безоплатної юридичної допомоги.
  • За законом, безоплатна правова допомога надається при оскарженні затримання, але доступ до неї ускладнюється вимогою пред’явити документи, необхідні для її отримання, а також відсутністю доступу адвокатів до пунктів тимчасового перебування (в віддалених місцевостях). Після подання заяви відповідно до нової процедури визнання особою без громадянства, особа без громадянства набуває право на безоплатну юридичну допомогу, але поки неясно, як це буде працювати на практиці в умовах затримання.
  • Не існує чітких правил, що регулюють процес відновлення документів або встановлення громадянства.
  • Особам, яких було звільнено, видається довідка про тримання у пункті тимчасового перебування іноземців, і вони мають право подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання. Однак існують перешкоди в реалізації цього права через те, що однією з умов є обов’язкова реєстрація місця проживання, що для звільнених затриманих представляється проблематичним. Заявник має бути затриманий на максимальний строк щоб отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі звільнення з центру для затриманих.
  • Коли процедура визнання особою без громадянства запрацює, то особа, яка подасть заяву про визнання особою без громадянства, або якщо її безгромадянство було визнано під час затримання, після звільнення отримає посвідку на тимчасове проживання за спрощеною процедурою.
  • У законодавстві України немає жодних правових норм щодо повторного затримання і тому немає положення про те, чи зараховується сумарний час затримання в максимальний строк
  • Україна ратифікувала 12 двосторонніх угод про реадмісію, але безгромадянство не розглядається як юридично значущий факт ні в одній з угод. Немає наявної інформації про те, чи підпадають під повернення за такими угодами особи без громадянства.

Попередження та скорочення

Аналізується відповідність гарантій у законах про громадянство щодо попередження і скорочення безгромадянства, включно з забезпеченням захисту дітей, народжених на території країни, які інакше були б апатридами;дітей, народжених громадянами країниза кордоном, знайд і усиновлених дітей. Розглядається законодавство, політика і практика щодо реєстрації народження дітей, включно з можливістю пізньої реєстрації народження, заходи зі скорочення, прийняті державами для запобігання безгромадянству серед груп високого ризику, а також положення, що стосуються позбавлення громадянства.

В законі «Про громадянство України» передбачено правові гарантії для запобігання безгромадянству щодо знайд, усиновлених дітей та дітей, народжених від громадян України за кордоном. Однак гарантії для дітей, народжених в Україні, які інакше були б апатридами, застосовуються тільки в тому випадку, якщо їхні батьки проживають у країні на законних підставах, що створює реальний ризик народження дітей без громадянства на території країни. Крім того, є серйозні перешкоди для реалізації права кожного на реєстрацію народження дитини: для реєстрації народження дитини необхідно, щоби хоча б один із батьків пред’явив документ, що посвідчує особу й підтверджує законні підстави для проживання. Для пізньої реєстрації народження потрібно надати додаткові докази, в тому числі паспорт, для реєстрації осіб старше 16 років, який неможливо отримати без свідоцтва про народження. Україні було рекомендовано вжити заходи для усунення цих перешкод щодо реєстрації народження в рамках Універсального періодичного огляду. Ці перешкоди заважають зусиллям скоротити число апатридів в Україні, які непропорційно є представниками етнічних меншин, включно з ромами.

  • Особа без громадянства може звернутися за  натуралізацією в загальному порядку, що передбачає наявність дозволу на імміграцію та  безперервного проживання на законних підставах на території України впродовж останніх п’яти років. Існує правова невизначеність щодо терміну «безперервне проживання на території України» стосовно осіб без громадянства. Оскільки особа, яка має статус безгромадянства, може подати заяву для отримання дозволу на імміграцію тільки через 2 роки на підставі посвідки на тимчасове проживання, незрозуміло, чи зможе вона натуралізуватися через п’ять або сім років після визнання її особою без громадянства.
  • Особи без громадянства мають відповідати всім іншим встановленим для натуралізації вимогам, з тією лише різницею, що вони повинні надати декларацію, що вони не є громадянами іншої держави, а не підтвердження виходу з іншого громадянства.
  • До числа перешкод, з якими стикаються особи без громадянства, що бажають набути українське громадянство шляхом натуралізації, відноситься обов’язкове надання документу, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує дохід за останні шість місяців, або наявність заощаджень у розмірі 20-кратного прожиткового мінімуму (на сьогодні не менш ніж 40540 гривень (1195 євро). За видачу дозволу на імміграцію стягується збір у розмірі 179,74 гривні (5,30 євро), а за подання зави про натуралізацію — 8,50 гривень (0,25 євро). 
  • Особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин на території України або за її межами, за законом не має права на натуралізацію.
  • Законодавство містить положення про автоматичне надання українського громадянства деяким дітям, які в іншому випадку були б апатридами, але право на отримання громадянства залежить від статусу їхніх батьків, тому немає повної гарантії того, що на території країни не будуть народжуватися діти, які стануть апатридами. На практиці дітям доводиться звертатися до органів влади за довідкою про належність до громадянства.
  • Якщо батьки проживають на території країни на законних підставах, то для отримання громадянства дитині не потрібно мати документи, що підтверджують саме її перебування на законних підставах.
  • Закон не встановлює вікових обмежень для подання заяви, але на практиці після 18 років (вік, з якого особа може звертатися до державних органів без обов’язкової участі законного представника) це зробити складніше, оскільки влада може поставити під сумнів проживання молодої людини в Україні, якщо в неї немає необхідних документів, що посвідчують особу.
  • Для дітей батьків, які отримали притулок в Україні, діє спеціальне положення про набуття громадянства.
  • Знайди набувають громадянство автоматично за народженням. Факт набуття громадянства необхідно зареєструвати, звернувшись до органів влади з проханням внести відповідний запис до свідоцтва про народження.
  • Українське законодавство містить термін «новонароджена дитина», але в ньому немає визначення, що це означає на практиці. Знайди не можуть бути позбавлені громадянства, якщо це призведе до безгромадянства.
  • Українське законодавство не передбачає втрати громадянства дитиною або позбавлення її громадянства, тому дитина, яку всиновили іноземні громадяни, не втратить українське громадянство.
  • Законодавством передбачається, що усиновлені громадянами України діти-іноземці (у віці до 18 років) або повнолітні особи без громадянства, які постійно проживають на території України, мають право на набуття громадянства.
  • Законом передбачено, що дитина, яка народилася за кордоном від батьків, якщо хоч один із них є громадянином України, автоматично набуває українське громадянство за народженням; будь-які дискримінаційні положення в законі відсутні.
  • Закон передбачає, що діти повинні бути зареєстровані і отримати свідоцтво про народження впродовж місяця після народження, проте для завершення реєстрації необхідні документи, що посвідчують особу та проживання на законних підставах хоча б одного з батьків. Якщо батьки не мають документів, дитина може бути зареєстрована третьою особою, але правовий зв'язок з батьками не буде встановлено.
  • Під час реєстрації народження громадянство дитини не визначається і не фіксується, реєструються тільки імена батьків і відомості про їхнє громадянство. Громадянство дитини визначається пізніше (на підставі паспортів батьків або підтвердження місця проживання) тільки в разі, якщо для отримання паспорта необхідно надати довідку про приналежність до українського громадянства.
  • Медичні установи або органи реєстрації  актів цивільного стану не зобов’язані повідомляти міграційні органи про батьків, які не мають документів, однак це прямо не заборонено законом.
  • Існують достовірні повідомлення (наприклад, від УВКБ ООН) про так званих «законних сиріт» в Україні, тобто дітей, чиї батьки не мають документів і відомості про них не можуть бути внесені до свідоцтва про народження.  Крім того, є проблеми з реєстрацією дітей, народжених у тюрмах, і є достовірні повідомлення про те, що етнічні меншини, включно з ромами, зазнають непропорційно багато перешкод при реєстрації народження дитини. Забезпечення загально доступної реєстрації народження всіх дітей, що народилися в Україні, включно з представниками етнічних меншин, було предметом рекомендацій, які Україна отримала і прийняла під час другого циклу Універсального періодичного огляду.
  • Пізня реєстрація народження можлива, але батьки повинні або вказати поважну причину пропуску встановленого місячного терміну, або заплатити штраф (17–52 грн./0,50–1,53 євро). У разі реєстрації народження пізніше одного року після народження дитини і до досягнення нею віку 16 років, потрібно надати додаткові документи. Якщо реєстрація здійснюється після досягнення дитиною 16-річного віку, необхідна наявність паспорта, однак отримати паспорт без свідоцтва про народження практично неможливо.
  • Діти, народжені на непідконтрольних уряду України територіях (НПУТ), стикаються з додатковими проблемами під час отримання документів реєстрації актів цивільного стану, оскільки документи, видані на цих територіях, вважаються урядом України недійсними, а процедури, спрямовані на розв’язання цього питання, не були реалізовані на практиці. Для реєстрації народження дітей, які народилися на НПУТ, необхідно пройти через судову процедуру, однак вона є дорогою й часто займає багато часу. За оцінками Міністерства юстиції, тільки 45 % дітей, про народження яких повідомлялося в Донецькій і Луганській областях, і 12 % дітей, що народилися в Криму, отримали свідоцтво про народження.
  • За достовірними повідомленнями, деякі верстви населення стикаються з високим ризиком того, що народження дитини не буде зареєстровано, у тому числі ромські громади, бездомні особи, діти, народжені в місцях затримання або в’язницях, і діти, які народилися на непідконтрольних уряду територіях (НПУТ).
  • У 2015 р. уряд України затвердив План дій зз реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, який ставив метою досягти загальної реєстрації народження всіх дітей, незалежно від їхнього походження та соціального статусу. Міністерство юстиції реалізує декілька програм у рамках цього Плану й регулярно звітує про досягнутий прогрес.
  • У 2020 р. була внесена в законодавство нова процедура визнання особою без громадянства, однак станом на лютий 2021 року підзаконні акти для її реалізації ще не були прийняті. У 2019 р. Кабінет міністрів затвердив пілотну програму «Є-малятко», метою якої було спростити доступ до низки різних послуг і соціальних виплат через єдину заяву: реєстрація народження; реєстрація місця проживання дитини; доступ до соціальних виплат на дітей; реєстрація осіб в демографічному реєстрі; і визначення належності дитини до громадянства України. У 2020 р. програма «Є-малятко» була оновлена і підключена до програми «Дія», щоб зробити послуги доступними в режимі онлайн. Але за даними Міністерства юстиції, ця послуга поки що доступна тільки в окремих регіонах.
  • У законодавстві України є положення про позбавлення громадянства, які можуть призвести до безгромадянства. Якщо громадянство було надано або набуто за фіктивними підставами, то гарантій запобігти безгромадянству непередбачено.
  • Правова гарантія дозволяє відмовитись від українського громадянства тільки в тому випадку, якщо особа набула інше громадянство або має документальне підтвердження того, що набуде його після відмови від українського громадянства. Особа без громадянства, яка втратила українське громадянство й не набула іншого громадянства, може подати клопотання про його поновлення, але ця гарантія не діє автоматично й залежить від певних умов.
  • Немає положень, які допускають позбавлення громадянства з міркувань національної безпеки.
  • Підготовка подань про позбавлення громадянства покладена на Державну міграційну службу України, розгляд подань здійснюється Комісією при Президентові України з питань громадянства, а рішення приймається Президентом. Рішення можуть бути оскаржені в суді.
  • Позбавлення громадянства застосовується на практиці: наприклад, у 2017 р. сім осіб були позбавлені українського громадянства. Державна міграційна служба припинила публікацію інформації про випадки позбавлення громадянства, тому дані за 2020 рік відсутні.

Ресурси

Бібліотека ресурсів, правових інструментів, публікацій та навчальних матеріалів з питань безгромадянства, що стосуються цієї країни. Інші регіональні та міжнародні матеріали, а також ресурси інших країн доступні в бібліотеці Ресурси. З внутрішньодержавною судовою практикою можна ознайомитись у Statelessness Case Law Database (короткі виклади доступні англійською мовою).
Зверніть увагу, що цей розділ зараз розробляється, зверніться пізніше, щоб знайти додаткові ресурси.

Latest news on Ukraine

Assessing the first six months of Ukraine’s new Statelessness Determination Procedure

In April 2021, the Ukrainian Government adopted a by-law, which introduced the long-awaited regulations to implement the country’s new Statelessness...
12 жов 2021 / Statelessness determination and status / Ukraine
SDP briefing

New Index Thematic Briefing: Statelessness determination and Protection in Europe

This briefing summarises how countries perform on stateless determination procedures.
15 вер 2021 / Albania / Austria / Belgium / Bulgaria / Croatia / Cyprus / Czech Republic / France / Germany / Greece / Hungary / Ireland / Italy / Latvia / Malta / Moldova / Netherlands / North Macedonia / Norway / Poland / Portugal / Serbia / Slovenia / Spain / Statelessness determination and status / Switzerland / Ukraine / United Kingdom
Report cover

New INDEX thematic briefing: Deprivation of nationality and the prevention of statelessness in Europe

This briefing summarises how countries perform on deprivation of nationality.
22 лип 2021 / Albania / Austria / Belgium / Bulgaria / Croatia / Cyprus / Czech Republic / France / Germany / Greece / Hungary / Ireland / Italy / Latvia / Malta / Moldova / Netherlands / North Macedonia / Norway / Poland / Portugal / Prevention and reduction / Serbia / Slovenia / Spain / Switzerland / Ukraine / United Kingdom

Project funded by:Rosa-Luxemburg-Stiftung